banner

Історія розвитку Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги


Черкаська міська лікарня №3 (з 1.01.2008р. перейменована на Третю черкаську міську лікарню швидкої медичної допомоги, а з 1.01.2013р. – Комунальний заклад «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради) функціонує з 1978 року.

Це наймолодший, але найбільший і найпотужніший лікувальний заклад міста, який з перших днів своєї роботи узяв на себе функції лікарні швидкої медичної допомоги й ось вже понад 35 років працює в ургентному режимі цілодобово, без вихідних і святкових днів.


Будівництво міськлікарні №3 було обумовлено стрімким розвитком хімічної промисловості у Черкасах і відповідно збільшенням населення міста за рахунок інтенсивної міграції селян до наймолодшого обласного центру України (на кінець 60-х років кількість мешканців міста перевищила 200 тисяч). Існуюча мережа лікувально-профілактичних закладів не забезпечувала потреби черкасців у медичній допомозі, навіть існували черги на планову госпіталізацію. Належного медичного обслуговування потребували і багаточисельні робітничі колективи.

3 жовтня 1967 року виконком Черкаської облради депутатів трудящих ухвалив рішення №600 за підписом голови облвиконкому М.Коржа «Про стан побутового обслуговування робітників тресту «Черкасхімбуд»», у якому, зокрема, наголошувалося на необхідності «…до 1 січня 1968року вирішити питання будівництва лікувального комплексу в селищі «Хімік» за рахунок дольової участі промислових та будівельних підприємств…»

30 серпня 1968 року облвиконком прийняв рішення №500 «Щодо будівництва лікарні на 600 ліжок з поліклінікою на 1200 відвідувань у м. Черкаси в районі селища Хіміків».


Питання спорудження нової лікарні у Черкасах вирішувалося у Москві.

У 1969 році розроблено генеральний план майбутньої лікарні. Це був типовий, сучасний, на той час, проект з урахуванням усіх вимог і новітніх тенденцій щодо подібних споруд і прилеглої території.

У грудні 1974 року розпочалося будівництво лікарняного комплексу.

Наприкінці 1976 року було завершено спорудження першої черги лікарні – корпусу поліклініки №3.

1 жовтня 1976 року прийнято спільне рішення Черкаської міської ради депутатів трудящих та виконавчого комітету №749/19-9 за підписом голови міськвиконкому В.Г. Сокоренко «Про відкриття міської поліклініки №3»… з 15 листопада 1976 року.

Цього ж дня наказом №146-к Черкаського міського відділу охорони здоров’я призначено першого головного лікаря.

Прийом пацієнтів поліклініка розпочала з 1 березня 1977 року.


Спорудження лікарні тривало. Головний 7-миповерховий корпус стаціонару здано до експлуатації наприкінці грудня 1977 року. До складу нової лікарні увійшла вже діюча поліклініка №3.


8 лютого 1978 року до лікарні було госпіталізовано першого пацієнта. Ця дата і вважається днем відкриття лікарні.

Очолив лікарню Рудковський Анатолій Іванович - досвідчений організатор охорони здоров’я, Відмінник охорони здоров’я СРСР, а згодом Заслужений лікар України, депутат місцевих рад декількох скликань. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції, «За заслуги» третього ступеню, імені М. І. Пирогова.

Ще на стадії будівництва Анатолій Іванович брав активну участь у вирішенні різних питань спорудження лікарні, її оснащення, залучення фахівців.

Під його керівництвом добудовано лікарню, оснащено необхідним обладнанням та апаратурою, сформовано основний штат працівників, налагоджено роботу поліклініки, розгорнуто ліжковий фонд стаціонару, закладено дендропарк навколо лікарні, започатковано певні традиції колективу.

У листопаді 1976 року зараховано перших лікарів поліклініки.

22 листопада приступила до роботи перша старша медсестра поліклініки Мішкура Людмила Олександрівна, яка, після відкриття стаціонару, очолила середній медичний персонал лікарні.

1977 – 1979 роки. СТАЦІОНАР

Розпорядження Черкаського облвиконкому «Про відкриття Черкаської міської лікарні №3» від 27 вересня 1977 року за № 614-р передбачало відкриття лікарні з 10 листопада 1977 року, але незабаром, іншим розпорядженням, дату відкриття стаціонару було відтерміновано.


16 листопада 1977 року наказом міськздороввідділу №164-к Рудковського Анатолія Івановича призначено головним лікарем нової лікарні.

26 грудня 1977 року видано наказ №130 Черкаського міськздороввідділу за підписом завідуючої Мураєнко Л.О. «Про відкриття міської лікарні №3», згідно якого з 29.12.1977р. у лікарні мало бути розгорнуто 150 ліжок, у т.ч. 100 ліжок терапевтичного профілю та 50 – неврологічного.

Вже діюча поліклініка №3 увійшла до складу лікарні як структурний підрозділ.

З середини грудня почали працювати перші працівники стаціонару – техпрацівники і санітарки, які, разом з працівниками поліклініки, готували приміщення до прийому пацієнтів.

27 грудня до штату стаціонару зараховано першого лікаря – завідуючу першим терапевтичним відділенням Маклашину Тамару Олександрівну.

З 2 січня 1978 року розпочалося формування основного штату лікарні – медпрацівників трьох перших відділень.

3 лютого 1978 року Мішкуру Людмилу Олександрівну переведено на посаду головної медсестри лікарні. Вона очолювала середній медперсонал лікарні майже 30 років. Людмила Олександрівна – медсестра вищої категорії, Заслужений працівник охорони здоров’я (нажаль, вже покійна).

У лютому призначено виконуючу обов’язки заступника головного лікаря з лікувальної частини – Кашубу Зосю Максимівну.

8 лютого 1978 року було госпіталізовано першого пацієнта до першого терапевтичного (гастроентерологічного) відділення.

Ця дата вважається днем відкриття лікарні.

У лютому також почали приймати хворих друге терапевтичне відділення (невідкладна терапія) на чолі з Воробйовим Олександром Сергійовичем та неврологічне відділення – завідуючий Данько Володимир Костянтинович. Ці два відділення працювали в ургентному режимі цілодобово.

У травні відкрито терапевтичне відділення №3 (ревматологічне) – завідуюча Слободяник Галина Петрівна. Усі ці відділення розгорнули по 60 ліжок.

На 1 липня 1978 року у стаціонарі функціонувало 240 ліжок терапевтичного профілю.

На підставі Рішення міськвиконкому №509/12-9 від 29.06.1978р. та згідно наказу міськздороввідділу №93-к від 30.06.1978р. «Про ліквідацію лікарні швидкої медичної допомоги» з 1 липня 1978 року до складу нової лікарні переведено усі відділення розформованої лікарні швидкої допомоги та приєднано єдину у місті станцію швидкої невідкладної медичної допомоги.

СШНМД обслуговувала майже 260 тисяч населення Черкас та прилеглих населених пунктів, штат – 160 осіб, з двадцяти чотирьох бригад двадцять три працювали цілодобово. Заступником головного лікаря по СШНМД у 1978 – 1979 роках була Кашуба Зося Максимівна, з серпня 1979 року – Мартиненко Володимир Іванович, старший фельдшер – Волобуєв Борис Семенович.


У липні розгорнули ліжка:

- гінекологічне відділення (для ургентних хворих) – завідуючий Джолос Микола Гаврилович

- кардіологічне (інфарктне – перше і єдине у місті) на чолі з Гончаренко Маргаритою Андріївною.

У серпні прийняли перших пацієнтів:

- травматологічне відділення – завідуючий Васильченко Василь Михайлович

- хірургічне відділення (хірургія №1) на чолі з відомим і шанованим у медичних колах досвідченим лікарем-хірургом Янюком Валентином Семеновичем

- нейротравматологічне – завідуюча Касумова Тетяна Тимурівна, невдовзі відділення очолив Мороз Анатолій Миколайович

- відділення анестезіології-реанімації на 12 ліжок – завідуючий Яковлев Анатолій Іванович, це перше і, на той час, єдине у місті повноцінне відділення реанімації, що відповідало усім нормативним вимогам

- почав працювати оперблок на 8 операційних - 25 серпня 1978 року у лікарні було проведено дві перші операції під загальною анестезією – резекція шлунку з приводу виразки 12-палої кишки та апендектомія.

Усі ці відділення працювали в ургентному режимі цілодобово.

На 1 жовтня 1978 року у лікарні розгорнуті усі, передбачені наказом, 560 ліжок.

У жовтні 1978 року переведено з обласної лікарні нейрохірургічне відділення, яке очолював один з фундаторів нейрохірургічної служби України, кандидат медичних наук Воронін Олег Васильович.

10 листопада 1978 року нейротравматологічне і нейрохірургічне відділення об’єднані в однє відділення - обласний нейрохірургічний центр на чолі з Вороніним О.В.


У 1979 році ці відділення почали працювати як самостійні, але у складі єдиного обласного нейрохірургічного центру. Завідуючий нейрохірургією – Воронін О.В., завідуючий нейротравмою – Захарченко Сергій Миколайович.

У листопаді цього ж року розпочав роботу кабінет електрофізіології мозку.

На кінець 1978 року у лікарні функціонувало 710 ліжок.

12 липня 1979 року відкрито хірургічне відділення №2 – відділення гнійно-септичної хірургії на чолі з Романенко Віктором Юрійовичем.

1 серпня 1979 року введено до експлуатації інфекційний корпус, у якому відкрито два відділення на 50 ліжок кожне для дітей з інфекційними захворюваннями. Очолили відділення Павлюкова Лариса Миколаївна та Рудковська Ольга Федорівна, яку незабаром змінив Подобний Анатолій Трохимович. Відділення виконували функції обласних і також працювали в ургентному режимі цілодобово без вихідних і святкових днів. Це були єдині такі відділення у місті.

1 вересня 1979 року розгорнуто перше і єдине у місті госпітальне відділення для інвалідів Великої Вітчизняної війни – завідуючий Тюльпа Сергій Андрійович.

На 1 жовтня 1979 року лікарня вийшла на повну планову (відкориговану відповідно до потреб міста) ліжкову завантаженість – 810 ліжок, з яких хірургічного профілю – 360, терапевтичного – 450.

Штат лікарні – майже 1500 осіб.

В ургентному режимі працюють 11 відділень із 14, що мають ліжка.


Одночасно з розгортанням ліжкового фонду налагоджували роботу параклінічні відділення і кабінети та адміністративно-господарча служба.

Приймальне відділення почало працювати з січня 1978 року. З 1 липня відділення очолив Рогуляк Вадим Вадимович. У відділенні сучасна апаратура для надання невідкладної допомоги і проведення реанімаційних заходів, обладнані протишокова палата, оглядові палати, працює радіозв’язок безпосередньо з машинами швидкої допомоги та селекторний зв’язок з структурними підрозділами лікарні.

У лютому 1978 року організовано рентгенологічне відділення на 8 рентгенологічних кабінетів, до складу якого увійшло вже діюче ренгенвідділення поліклініки. Завідуючий – Токовий Анатолій Федорович. Це було найсучасніше у місті рентгенологічне відділення.

У липні 1978 року до лікарні переведено з лікарні швидкої допомоги клініко-діагностичну лабораторію, до якої приєдналася КДЛ поліклініки. Завідуюча – Харченко Галина Олександрівна. Це була краща і найсучасніша лабораторія у місті.

У липні почало працювати відділення переливання крові – завідуючий Білоус Никифір Якович. Це було одне з кращих відділень області за обсягом заготівлі крові та з організації роботи з донорами.

5 липня відкрився стоматологічний кабінет для обслуговування стаціонарних хворих – лікарі-стоматологи Хабарова Наталія Василівна та Грицай Людмила Олександрівна.

9 серпня розпочало роботу фізіотерапевтичне відділення стаціонару – завідуюча Ткаченко Лідія Іванівна.

У серпні відкрито кабінет функціональної діагностики – завідуюча кабінетом Запорожець Таїсія Федорівна.


З перших днів у лікарні функціонують центральна стерилізаційна та автоклавна, кабінет (відділ) медичної статистики, кабінет саносвітньої роботи, архів медичної документації, лікарняна аптека та всі інші адміністративно-господарчі служби.

Відкриття Черкаської міської лікарні №3 вирішило, існуючу на той час, проблему доступності стаціонарної медичної допомоги, ліквідувало черги на госпіталізацію, дозволило запровадити найсучасніші методи діагностики, лікування та профілактики.

Об’єднання міської лікарні зі станцією швидкої невідкладної медичної допомоги сприяло створенню у місті єдиного центру з надання ургентної допомоги, забезпечило чітку послідовність та наступність в роботі догоспітального і госпітального етапів надання медичної допомоги, забезпечило надання екстреної кваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги постраждалим і тяжкохворим на місці пригоди, під час транспортування у машині швидкої допомоги і продовження лікування у профільному стаціонарі.

20 грудня 1979 року головного лікаря Рудковського А.І. переведено на посаду завідуючого Черкаським обласним відділом охорони здоров’я.

Березень 1980 – липень 2004

Це були роки розбудови та становлення лікарні, її розвитку, найвищих здобутків, вдосконалення лікувального процесу, впровадження нових медичних технологій і нових методів господарювання, а також період реорганізацій.

У ці роки лікарня стала найкращим ЛПЗ міста майже за всіма показниками.

3 березня 1980 року лікарню очолив досвідчений організатор охорони здоров’я вищої категорії Ляшенко Анатолій Іванович.

Ляшенко А.І. у 1975 – 1979 роках очолював Черкаський обласний відділ охорони здоров’я. Разом із завідуючою міським відділом охорони здоров’я Мураєнко Лідією Олексієвною долучався до вирішення багатьох питань добудови лікарні, її оснащення, благоустрою, фінансування, закупівлі обладнання, залучення кваліфікованих кадрів тощо, разом з іншими посадовцями відкривав лікарню.

Анатолій Іванович – Відмінник охорони здоров’я, Заслужений лікар України (2001р.), кавалер орденів «Знак Пошани» та Трудового Червоного Прапора, депутат місцевих рад різного рівня протягом майже 30 років поспіль, автор декількох винаходів і раціоналізаторських пропозицій у галузі медицини, Почесний доцент інституту управління персоналом, Кращий роботодавець 2001 року, має багато інших відзнак і нагород, у т.ч. за природоохоронну роботу і особисті досягнення у спорті, художній самодіяльності тощо.

У серпні 1980 року введено посаду заступника головного лікаря з хірургічної роботи з правами першого заступника. Займав цю посаду до серпня 1997 року досвідчений організатор, лікар-хірург вищої категорії Дашко Петро Сидорович - Відмінник охорони здоров’я, кавалер орденів «Знак Пошани» та Трудового Червоного Прапору, нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Заступник з медичної частини - лікар-терапевт вищої категорії, Відмінник охорони здоров’я Ахкамова Людмила Олександрівна.

Головна медична сестра – Заслужений працівник охорони здоров’я Мішкура Людмила Олександрівна.

У 1980 році ще тривали роботи з облаштування і оснащення окремих відділень стаціонару, благоустрою та озеленення території. У зв’язку із збільшенням ліжкового фонду на 110 ліжок від проектної потужності, перебудовувалися під ординаторські і кабінети холи відділень, створювалися відповідні умови праці і відпочинку співробітників, тривали роботи з оформлення внутрішнього інтер’єру.

Поліклінічна служба удосконалювала свою роботу, впроваджувала нові, сучасні форми і методи організації амбулаторної медичної допомоги, за місцем проживання та безпосередньо на виробництві.

80-ті роки – функціонують міські курси з підготовки молодших медичних сестер з догляду за хворими на базі відділення реанімації. По закінченні курсів видається відповідне посвідчення, яке дає право працювати молодшою медсестрою з догляду за хворими у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії, у штаті яких були ці посади (посади усіх інших молодших медпрацівників мали назву - санітарка). Згодом дехто із слухачів цих курсів стане не лише медсестрами, але й лікарями.

Січень 1981 року - почала працювати спеціальна бібліотека для медпрацівників.

Жовтень 1981 року - неврологічне відділення очолив молодий талановитий лікар-невропатолог і організатор охорони здоров’я Тимошенко Олег Йосипович.

Грудень 1982 року - госпітальне відділення переведено, за наполегливим проханням ветеранів, до іншої лікарні – «з хімії у зелену зону».

Січень 1983 року - відкрито ревматологічне відділення №2, незабаром перейменоване у кардіологічне відділення №2. Відділення очолив наймолодший у лікарні завідуючий – 29-річний лікар-кардіолог Герасимюк Петро Петрович.

Вперше у Черкасах, на базі цього відділення, розгорнуто 20 нефрологічних ліжок і введено ставку лікаря-нефролога. На цій посаді понад 20 років працювала Терлецька Лариса Григорівна – міський позаштатний нефролог .

Квітень 1983 року - на баланс лікарні передано гуртожиток №10 по вул. Я.Галана, майже у аварійному стані. У гуртожитку, окрім самотніх медпрацівників, продовжували мешкати родини працівників закладів культури та інших державних установ.

Жовтень 1983 року – нейротравматологічне та нейрохірургічне відділення знову об’єднані в єдиний нейрохірургічний центр на 90 ліжок, у т.ч. 15 ліжок спінальних та 10 дитячих на чолі з Вороніним О.В. Він - головний обласний позаштатний нейрохірург.

У 1986 – 2002 роках відділення очолював нейрохірург вищої категорії, Відмінник охорони здоров’я, обласний позаштатний дитячий нейрохірург Коваль Володимир Іванович.


З 2002 року відділення очолює кандидат медичних наук Алексєєв Сергій Павлович.

Лютий 1984 року - неврологічне відділення очолила досвідчений лікар-невропатолог вищої категорії Кулик Ніна Іванівна, яка пропрацювала на цій посаді до квітня 1996р. У січні 1986 року на базі відділення розгорнуто 30 ліжок для хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу, а у 1987 році на базі відділення, але у складі реанімаційного відділення, організовано блок інтенсивної терапії на 3 реанімаційні ліжка з відповідним штатом (блок функціонував до 2005р.).

Фактично було створено міський нейросудинний центр. Це, так зване, інсультне відділення, було єдиним в області.

Грудень 1984 року - до складу лікарні переведено міський травматологічний пункт на чолі з досвідченим лікарем-ортопедом-травматологом Мантулою Петром Даниловичем. До 1992 року допомога надавалася і дорослим, і дітям.

З березня 1992 року травмпункт обслуговує лише дорослих.

У 1999 році травмпункт очолив лікар-ортопед-травматолог вищої категорії Роскопін Олег Миколайович.

З 2005 року – завідуючий лікар-ортопед-травматолог першої категорії Михайленко Олександр Миколайович.

1986 рік - терапевтичне відділення №2 перейменовано у відділення невідкладної терапії, яким фактично воно й було весь час. З 1986 до 2000 року відділення очолювала кандидат медичних наук Суліміна Людмила Євгенівна. З 2000 року - завідуючий лікар-терапевт вищої категорії Щукин Сергій Феодосійович

Січень 1987 року - патанатомічне відділення лікарні (завідуючий – Петренко Микола Егорович) переведено до обласної лікарні у зв’язку з реорганізацією патанатомічної служби Черкас.

Липень 1987 року - станцію швидкої медичної допомоги (головний лікар – Білий Дмитро Васильович) відокремлено від лікарні як самостійний заклад.

Грудень 1987 року - на базі лікарні відкрився перший міський ендоскопічний кабінет (лікарі-ендоскопісти Панченко Анатолій Миколайович та Кузькін Олександр Васильович).

1991 рік - організовано кабінет аксіальної комп’ютерної томографії головного мозку. Це був перший і єдиний у Черкасах стаціонарний рентгенівський комп’ютерний томограф.

Чимала заслуга у створенні цього кабінету і впровадженні методу АКТГ лікаря–нейрохірурга Чебурахіна Валерія Миколайовича та лікаря-рентгенолога, винахідника-раціоналізатора Федотова Анатолія Миколайовича, який і був першим лікарем цього кабінету. З 1991 року у кабінеті працює лікар-рентгенолог Фоміних Петро Венедиктович.

У 1993 році відкрито перший у місті сучасний кабінет ультразвукового дослідження – завідуюча Запорожець Таїсія Федорівна.

Січень 1996 року - до лікарні приєднано аптеку №15, яка забезпечувала ліками та розчинами для інфузій відділення стаціонару.

Лютий 2000 року - у зв’язку з ліквідацією медвитверезників, на площах відділення невідкладної терапії відкрито центр спеціалізованої медичної допомоги для осіб з нарко- та алкогольними отруєннями (відділення детоксикації) на 15 ліжок – завідуючий Мельник Геннадій Григорович. У 2001 році відділення увійшло до складу невідкладної терапії.

У 2004 році у стаціонарі вперше введено ставку психолога.


У 70-ті – 90-ті роки та на початку 2000-х років лікарня була найпотужнішою і найкращою у місті за всіма показниками – організація лікувального процесу та якість надання медичної допомоги, умови праці та відпочинку медпрацівників, профспілкова робота і соцзмагання, художня самодіяльність і спорт, озеленення та охорона навколишнього середовища тощо.

У ці роки у складі лікарні №3 працювали:

- поліклініка №3 на 1200 відвідувань та здоровпункти (18 – 33 у різні часи) на підприємствах та в учбових закладах;

- стаціонар на 810 ліжок, у т.ч. 100 дитячих інфекційних ліжок та 10 дитячих нейрохірургічних;

- єдина у місті станція швидкої медичної допомоги;

- міський травматологічний пункт (згодом лише для дорослих);

- загальноміське відділення профоглядів (госпрозрахунковий профцентр);

- міський кабінет ендоскопії;

- обласний кабінет щеплень;

- перший і єдиний в області кабінет томографії головного мозку;

- перший у місті сучасний кабінет УЗД;

- перший міський госпрозрахунковий профілактичний наркологічний центр;

- перший денний стаціонар.

Нейрохірургічне відділення та два дитячі інфекційні виконували функції обласних відділень.

Травматологічне відділення надає допомогу усім мешканцям Черкаського району.

Інфарктне (кардіологічне) та інсультне (неврологічне) відділення – єдині в місті, до них везуть хворих з усієї області.

Нефрологічні ліжка у кардіологічному відділенні №2 – єдині у місті.

У лікарні №3 вперше в області впроваджено: рентгенологічні обстеження рентгенапаратом з ПРЗ, експрес-метод визначення RW, перші ультразвукові та ендоскопічні дослідження, мікрохвильова терапія, планова електроімпульсна терапія, мануальна терапія, басейн і сауна як лікувальні процедури, томографія головного мозку, остеосинтез за Ілізаровим, гемосорбція та ентеросорбція, гіпербарична оксигенація тощо, вперше в області введені штатні посади голкорефлексотерапевта, психотерапевта, психолога, нефролога, нарколога.

Вперше в СРСР впроваджено метод акупресури.

Перша у Черкасах барокамера (1984р.)

(згодом передана до обласної лікарні)

Лікарня була базовою для проходження практики студентами Черкаського медичного училища та Київського медінституту, медичну практику проходили у лікарні і студенти інших медичних вузів України.

За рік у лікарні проходили інтернатуру від 20 до 40 лікарів-інтернів з усіх медичних інститутів України та інших міст СРСР (з Москви, Ленінграду, Петрозаводську, Тарту та інших).

На базі поліклініки функціонувала обласна школа передового досвіду з експертизи тимчасової непрацездатності.

На базі лікарні діяв міський міжшкільний навчально-виробничий комбінат (для учнів 10 класів) з підготовки молодших медсестер з догляду за хворими.

Саме у лікарні №3 лікувалися іноземці, які, під час перебування на Черкащині, потребували медичної допомоги. У 1980 році були обладнані спеціальні палати, на випадок потреби, для госпіталізації іноземців – учасників та гостей Московської олімпіади.


У 1983 році у лікарні успішно проведено ургентну холецистектомію туристці із США.

Лікарня входила до переліку об’єктів міста, які відвідували офіційні делегації посадовців різного рівня та іноземні туристи – гості Черкас.

За досягнуті успіхи лікарня нагороджена Почесною грамотою Президії ВЦРПС (1986р.), Дипломами ВЦРПС та Ради профспілок України (1987р.), занесена на Черкаську міську Дошку Пошани (1987р.), має чимало інших нагород і відзнак, у т.ч. і з цивільної оборони, профспілкової роботи, за успіхи у спорті, художній самодіяльності, природоохоронній роботі тощо.

У ці роки в лікарні працювали:

- Заслужені лікарі України - Гончаренко М. А., Маклашина Т. О., Ляшенко А. І.

- Заслужений працівник охорони здоров’я – головна медична сестра Мішкура Л. О.

- Заслужений раціоналізатор України – Заньковський В.Г. (єдиний в області медик, що отримав таке звання)

- кандидати медичних наук - Воронін О. В., Бус Е.Е., Суліміна Л. Є., Пасько С. О., Алексєєв С. П., Герасимюк П. П., кандидат біологічних наук лікар-терапевт Черній В. П.

- доктор медичних наук – Савченко А. М.

- кавалери орденів «Знак Пошани» та Трудового Червоного Прапору – Дашко П. С., Ляшенко А. І.

- кавалери орденів Трудового Червоного Прапору - Рудковський А.І. та Румянцева О.М., ордена «Знак Пошани» - Маклашина Т.О., ордена М.І.Пирогова – Рудковський А.І. та Герасимюк П.П.

- медаллю «За трудову доблесть» нагороджено Загороднюк І.П. та Папушу Л.А.

- Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР відзначені Воронін О.В., Дашко П.С., Слободяник Г.П.

- Почесним званням «Відмінник охорони здоров’я СРСР» – відзначено понад 20 осіб

- лікаря-анестезіолога Пасько Сергія Олексійовича у 1994 році обрано депутатом Верховної Ради України, він Заслужений лікар України

Медпрацівники лікарні були першими серед ліквідаторів аварії на ЧАЕС – Обіход О.Г., Гончаренко О.В., Комарницький В.П., Бардаков В.І., Босий Ю.М., Карась М.Ф., Подобний А.Т., Ткаченко Б.П., Черкас В.Л., Герасимюк П.П., Дашко О. П., Тертичний А. О., Араптанова О.О., Папуша Л.А. Чимало лікарів і медсестер у перші місяці після аварії працювали у зоні відчуження, забезпечували медичне обслуговування переселенців.

Медпрацівники лікарні надавали допомогу постраждалим від землетрусу у Вірменії, лікували дітей під час епідемії в Таджикистані (лікар-анестезіолог Бардаков В.І. нагороджений Почесними грамотами Міністерств охорони здоров’я Таджикистану та Вірменії).

Інтернаціональну місію в Афганістані виконували медсестри лікарні Фесун С. та Бондур В., «афганцями» є лікар-травматолог Роскопін О. М., лікар-терапевт Авраменко І. В., які відзначені урядовими нагородами.

Профспілкова організація лікарні – одна з кращих в області. Голова ПК (1985 – 2003рр.) Удуденко В.Г. – делегат 1-го та 2-го з’їздів профспілки медичних працівників України, нагороджений нагрудним знаком Федерації профспілок України «Профспілкова відзнака».

Спортивна команда лікарні завжди займала призові місця у міських та обласних спартакіадах медиків.

У 1984 році лікарня зайняла перше місце в Україні та друге в СРСР з спортивно-масової роботи. 1985 рік – перші місця в зимовому та літньому багатоборстві ГПО, у плаванні та весняному кросі на честь 40-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні. Один з найактивніших учасників змагань з кросу та плавання – 73-річний виїзний фельдшер, колишній фронтовик Огиря Петро Тимофійович.

Колектив художньої самодіяльності лікарні – лауреат багатьох республіканських і всесоюзних конкурсів, нагороджений Грамотою газети «Труд», виступав з концертами у Фінляндії та Польщі.


Солісти лікарі-нейрохірурги Коваль В.І. та Сергієнко Д.В. за свій чудовий талант нагороджені Грамотами МОЗ України та Грамотами і письмовою Подякою адміністрації радгоспу «Черкаський» Казахської РСР (1989 р.).

Є у лікарні і творчі особистості – літератори. Завідуючий хірургічним відділенням №2 Карась М. Ф. написав і видав окремою книжкою віршовану поему «Полювання». Лаборант з вищою освітою (біохімік) Бравова З.Ю. – лауреат декількох літературних конкурсів прозових творів, має друковані оповідання та вірші у періодичних виданнях (1994 -2010рр.).

Дендропарк лікарні за підсумками всеукраїнського змагання визнаний кращим і нагороджений Грамотою Президії Республіканської Ради Українського товариства охорони природи, Дипломом Президії цієї Ради нагороджено і первинну організацію товариства охорони природи (1985р.) – садівник Ляпкало Іван Кирилович.

Докорінні зміни у суспільстві наприкінці ХХ – початку ХХІ століть позначилися і на лікарні.

Наприкінці 90-х років почалося скорочення ліжок майже у кожному відділенні – всього скорочено 100. На початок 1999 року функціонувало 710 ліжок.

У січні 1999 року від лікарні відокремлено дитяче інфекційне відділення.

На кінець 1999 року у лікарні залишилося 610 ліжок.

У 2003 році, у зв’язку з відкриттям відділення нейрохірургії в обласній лікарні, було скорочено 30 нейрохірургічних ліжок.

На початок 2004 року у лікарні функціонувало 580 ліжок.

2004 – 2010 роки

З 20 липня 2004 року лікарню очолює Федорук Олександр Леонідович – кандидат медичних наук, досвідчений організатор охорони здоров’я, лікар-анестезіолог вищої категорії.

У ці роки в лікарні відбулася деяка реорганізація та кадрові зміни, проведено значний обсяг ремонтних робіт, придбано нове обладнання, впроваджено чимало нових методів діагностики та лікування.

У жовтні 2004 року призначено нового завідуючого хірургічним відділенням №1 – Білецького Ігоря Івановича.

У грудні 2004 року на базі ендоскопічного кабінету організовано ендоскопічне відділення і призначено нового завідуючого - Задериголову Дмитра Андрійовича.

З 1 січня 2005 року ліжковий фонд лікарні скоротився на 15 ліжок і дорівнює 565.

Усі відділення стаціонару працюють в ургентному режимі.


Розформовано гастроентерологічне відділення.

Кардіологічне відділення №2 реорганізовано у терапевтичне відділення №2.

З 1 червня 2005 року середній медперсонал очолила нова головна медсестра – Левченко Тамара Іванівна.

Призначено нового завідуючого аптекою – Паламарчука Олега Миколайовича.

У 2005 – 2009 роках оновлено склад старших медсестер більшості відділень стаціонару.

У 2006 році призначено нову завідуючу рентгенологічним відділенням – Оробець Ірину Миколаївну.

У лютому 2008 року призначено нового заступника головного лікаря з лікувальної роботи - Задериголову Дмитра Андрійовича. З 2011 року на цій посаді працює організатор охорони здоров'я вищої категорії Росенко Лариса Олегівна.

У серпні 2009 року введено посаду заступника головного лікаря з хірургії, на яку призначено лікаря-нейрохірурга Михайличенка Петра Дмитровича. З 2013 року цю посаду обіймає лікар-нейрохірург Медюлянов Олександр Анатолійович.

З початку 2011 року на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи зараховано Росенко Ларису Олегівну.

У березні 2005 року відкрито відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для надання допомоги хворим з цереброваскулярною патологією (відділення нейрореанімації) на 9 ліжок – завідуючий лікар-анестезіолог Барилик Ігор Іванович.

Блок інтенсивної терапії для інсультних хворих у неврологічному відділенні розформовано.

З 1 листопада 2005 року ендоскопічне відділення реорганізовано у діагностичне відділення, до його складу увійшли вже діючі кабінети функціональної діагностики та УЗД, а у 2007 році і новостворений кабінет електроенцефалографії.


Відділення переливання крові реорганізовано у пункт (кабінет) переливання крові.

У 2005 році організовано кабінет еферентних методів лікування (екстракорпоральних методів детоксикації).

У відділенні анестезіології (загальної реанімації) розгорнуто блок на 3 ліжка для інфекційних хворих.

У ревматологічному відділенні введено посаду нефролога і розгорнуто нефрологічні ліжка.

У хірургічному відділенні №2 введено посади уролога і проктолога.

У 2005 році реорганізовано терапевтичне відділення №3 поліклініки у відділення загальної практики – сімейної медицини.

У 2008 році відкрито амбулаторію сімейної медицини.

2006 року у поліклініці встановлено новий сучасний цифровий флюорограф.

У лікарні відновлено роботу їдальні для співробітників, відкрито госпрозрахункову аптеку (аптечні кіоски).

У стаціонарі і поліклініці на правах оренди працюють приватні кабінети УЗД, аптечні кіоски, кабінет комп’ютерної томографії, стоматологічний кабінет, клініко-діагностична лабораторія «Гіпократ».

З 1 січня 2008 року Черкаську міську лікарню №3 перейменовано у Третю Черкаську міську лікарню швидкої медичної допомоги, а з 1.01.2013р. – КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР.

У 2009 році видана книжка з історії лікарні «Років небагато, та досвіду чимало. 1977 -2007рр.», яка подарована усім ЛПЗ міста та обласним і деяким вузівським бібліотекам.



Підняти вгору